За тиждень, що минув, було 2 неочікуваних кейси про публічну і | Legio Historica
За тиждень, що минув, було 2 неочікуваних кейси про публічну історію в Україні, при чому «публічну у квадраті», бо обговорювали її не фахові історики (за одним виключенням). Перший - дійство під назвою «Ігри з пам‘яттю» у програмі «Право на владу» на «1+1». Другий - неочікуваний поворот з інтерв‘ю блогеру-космополіта Івангая російському блогеру Юрію Дудю.
Коротко про «матчасть». Після «Маршу вишиванок» у Києві, що перетворився у ходу на честь дивізії СС «Галичина» Наталка Мосейчук збирає двіж з порятунку всесвіту: серед гостей Нестор Шуфрич, Сергій Притула, Дмитро Гордон, Володимир Горянський, В‘ятрович з Дробовичем та інші. І от вони обговорювали, як засуджувати націонал-соціалізм в та комунізм в Україні. А Івангай, який є громадянином України, поговорив з Юрієм Дудьом.
Ми не дарма зупинились на цих шоу - там вражаючи точний портрет уявлень про історію українських громадян. Для політиків це хороше поле, де можна легко заробити пару «вістів» - це ж не законопроєкт розробити. Головне знати «ЦА», бо від неї залежить, на якому боці виступаєш, і щоб не закінчувались «історії з життя». Для медійників це класний інфопривід, обговорюючи який можна отримати клікбейтні заголовки. Для звичайних дорослих громадян - це вражаюча каша з побаченого на вулиці, родинних історій, контенту телебачення і того, шо не забув зі школи. І тільки В‘ятрович і Дробович щось більш-менш системно тут розуміють.
Та фіг з ним з дорослими дядьками - он «зумер» Івангай, напружившись згадує, коли була анексія Криму - до Майдану чи після. Згадав, що після. Але подякував, що не дивлячись на анексію, українці таки здобули свободу. Малював арти проти Януковича Вконтакті, але заробляв у Росії. Має політичну позицію, але часто переконував, що «Росія - хороша країна». Родичі розповідали про «трійки» і Голодомор, ненавидить Путіна і Сталіна, але «хоче в усьому розібратись». Та тут ще й «барін» Дудь піддакує: так так, начитався чогось, наслухався тєліка, не розібрався!
В українських громадян у голові - конкретний хаос в уявленнях про минуле. І якщо старші мають принаймні скелет, якусь схему, куди теоретично можна повісити м’яско, то молодь реально позбавлена наративу. Як цілісної розповіді, звідки пішла і куди прийшла Україна з точки А у точку Б. А Івангай відкриває Вікіпедію і йде тег за тегом. Нажаль, суспільство хоче простих відповідей. І якщо їх не дадуть історики, то зроблять це «експерти» на ток-шоу за дрібний прайс. Користь від шоу Мосейчук було б тоді, коли там сиділи фахівці і дали б суспільству відповіді, а не власні позиції.
