Часом ми цікавимось тим, що там відбувається навколо меморіа | Legio Historica
Часом ми цікавимось тим, що там відбувається навколо меморіалізації Бабиного Яру, тож сьогодні вирішили зробити невеличку вибірку неординарного за останні кілька місяців.
Нещодавно режисер Сергій Лозниця, який підтримує приватний проєкт меморіалізації БЯ, представив свій фільм "Бабин Яр. Контекст". Поки не дивились його, але з рецензій оглядачів можна скласти певні уявлення, що за кіно. Схоже на те, що фільм нагадує розпіарений "Донбас", де були перезняті реальні історії та документальні сюжети. Різниця в тому, що тут хроніка архівна. Але представити всю історію цього місця на основі лише таких джерел неможливо, як і історії всіх його жертв, не вистачає закадрового тексту чи коментарів. У фільму є свої переваги - все ж режисер ґрунтовно вивчив кінохроніку. А от з контекстом біда. Насамкінець лишимо лінки на 2 дуже різні, але фахові і критичні рецензії, а саме розбір фільму від Івана Козленка, а також блог Віталія Нахмановича на Істправді, де він розбирає, чому "Бабин Яр. Контекст", такий, яким він є.
У жовтні приватний меморіал запустив власне медіа, Yar.media. Запустив, і... воно тут же залишилось без команди, яка не схотіла мати справу з керівником з такими поглядами на меморіалізацію трагедії. Видання Детектор медіа проаналізувало, що то за (гнилий) фрукт, який нащось знов тягнуть в наш інформпростір. Медіа встигло представити свій маніфест, який критикували за те ж, за що і приватну концепцію меморіалізації БЯ раніше. Справа в тому, що в місці, де стільки невинно загиблих, вартує говорити саме про них, а не заміщувати їх історії сучасними. Тому що платформ для дискусії про порушення прав людини та дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації, походження чи кольору шкіри - достатньо.
Пам'ятаєте розслідування журналістки Любові Величко на Ліга.нет про те, чому в Бабиному Яру досі не з'явився меморіальний комплекс? Ну, те саме, де в усьому винний сварливий дисидент Йосип Зісельс? Так от, нещодавно Комісія із журналістської етики опублікувала свої висновки про цю статтю. Якщо коротко, то публікації не вистачає збалансованості, коментарів окремих осіб, згаданих в статті (або принаймні примітки, що вони відмовились висловитись на тему), Зісельсу не дали можливості відповісти на закиди. Немає коментарів, з яких було б ясно, чому не всі в такому захваті від інсталяцій, як авторка. Ліга.нет не погодилась з критикою колег. До речі, здається, вони пропонували 37к за розслідування, що спростує факти, наведені в статті. Суть проблеми, схоже, не цікава (ні, вона не тільки в походженні коштів).
До речі, в справу меморіалізації трагедії втрутилась українська діаспора. Канадський меценат згодний виділити 20 млн доларів на те, щоб в Україні був музей, подібний до тих, які нині існують в США, Канаді та країнах ЄС. Про це у своєму інтерв'ю розповів Павло Ґрод, представник Світового конгресу українців. Реалізувати буде що, а саме концепцію меморіального парку з музеями. Про неї і про те, чому це краще і важливіше за магічні кристали, вже іншим разом.
