🔥 Burn Fat Fast. Discover How! 💪

​​ Сьогодні хочемо поділитись лінком на публікацію про не надт | Legio Historica

​​ Сьогодні хочемо поділитись лінком на публікацію про не надто відому медійно сторінку історії нашої архітектурної спадщини. Йдеться про римо-католицькі храми Галичини, деяка кількість з них стоїть пусткою вже не одне десятиліття, а остання меса в них відбулась в далекому 1946-у... Рятуючи свої життя, тамтешні поляки та ксьондзи емігрували в ті ж роки, коли тривала акція "Вісла".

Покинуті храми радянська влада нерідко перетворювала на клуби, спортзали, сховища та навіть склади отрутохімікатів. Останнє стало для цих будівель фатальним - навіть після вивезення залишків міндобрив там неможливо знаходитись. Дмитро Полюхович зробив вибірку фото й матеріалів про покинуті храми Галичини, лінк на яку лишаємо.

Нині ж навіть не зрозуміло, в яких храмів є перспективи відновлення. До прикладу, на Волині, де зростає популярність ПЦУ, теоретично можливо відновити котрийсь костел, та освятити його заново. Але на Галичині більшість вірян складають греко-католики, що вже мають свої храми.

До цього додалась проблема байдужості місцевої влади до святинь, яка спровокувала демонтаж скульптурних деталей та їх потрапляння у руки приватних колекціонерів. Зараз другі переводять стрілки на перших, зазначаючи, що завдяки їм скарби лишились в Україні, а не були вивезені закордон. Враховуючи те, що до нашої архітектурної спадщини є діло в невеликого кола дослідників та ентузіастів, а будівлі не мають не те що відповідної охорони, а подекуди й навіть даху, сперечатись з колекціонерами складно.

Свого часу завдяки неймовірно скромному в побуті очільнику Львівської національної галереї Борису Возницькому була зібрана розкішна колекція сакрального мистецтва, що тепер є музейною збіркою. Цікаво й те, який % був введений в науковий обіг, і чи можливо подібне з тими пам'ятками, що вже потрапили у руки колекціонерів. І чи зацікавлена держава в таких дослідженнях і промоції цієї частини нашої спадщини. Поки ж видається, що певний інтерес є, але зростає він вкрай повільно.

Фото з костелу села Турильче, збудованого у 1870-х.