Legio Historica

2021-11-23 18:23:49 ​​Анонсуємо другий наш офлайн-івент за тиждень Наш проєкт виступив співорганізатором історичної гутірки у межах мистецького фестивалю "Соляний бум" у Слов'янську 27 та 28 листопада!

Говорять, що історія здатна багато розповісти про сьогодення. Минуле Донбасу значно різноманітніше, ніж нам здається. Ми запрошуємо усіх жителів Слов'янська та гостей міста на 11 лекції, кінопоказів, дискусій, екскурсій, де ми разом з професійними дослідниками, музейниками та громадськими діячами розмірковуватимемо про історію регіону і як вона формувала ідентичність його мешканців!

Коли: 27 та 28 листопада, початок о 12.00

Де: Центр розвитку волонтерства "Волонтер+" Комунального закладу "Центр Культури і Дозвілля. (Вул. Батюка, 40)

Вхід вільний за умови дотримання усіх карантинних обмежень і попередньої реєстрації за лінком: https://forms.gle/ZTrLYewoRvAYMYWE8

Фестиваль проводиться коаліцією «Соляний бум» завдяки грантовій підтримці, наданій у межах програми «Академія громадського активізму», що виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Інтерньюз-Україна за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні" та Слов'янської військово-цивільної адміністрації. Open / Comment

2021-11-22 20:31:49 ​​ Ідеологія фашизму зародилася в Італії після завершення Першої світової війни. ЇЇ творцем та ідейним натхненником був недавній соціаліст Беніто Муссоліні, а рушійною силою — мілітаризовані загони «чорносорочечників».

У міжвоєнний період сформувалися інші подібні ідеології, як от націонал-соціалізм у Німеччині, фаланга в Іспанії, залізна гвардія у Румунії та інші.

Про формування італійського фашизму дивіться новому відео на каналі Світлотінь:

Open / Comment

2021-11-21 11:00:26 ​​Сьогодні, 21 листопада - річниця початку аж двох революцій, які змінили Україну. І завдяки яким ми, врешті-решт, почали робити те, що давним-давно зробили країни Східної Європи, попрощавшись із соцблоком.

До чергової річниці Революції Гідності хочемо поділитись ось такою публікацією. Це 100 майданівських фото репортера В'ячеслава Ратинського, які він робив під час подій, що вже стали історією. Всього він зробив 30 тис. світлин, і до річниці підготував ось таку вибірку - з датами, підписами і чіткою хронологією подій.

Леніну, на захист якого встали беркутівці, лишалось кілька днів. Цей пам'ятник, не перенесений вчасно до музею (зараз в Україні таких вже 2, а тоді й не йшлось про них) започаткував Ленінопад - символічну акцію прощання з УРСР. Open / Comment

2021-11-20 21:28:22 ​​«Братки», жуйка, ринки, криза, «макдональдс», свобода, небезпека - коли мова заходить про дев‘яності роки, в голові виникають часто суперечливі асоціації. Кажуть, що ця доба знову у моді: дизайнери випускають колекції, що наслідують вуличний стиль 90-х, знову затребувані давно забуті музичні виконавці, митці переосмислюють події 20-30-річної давнини у своїх творах. Проте, чи дев‘яності ті, якими здаються?

У межах нашої події ми відверто поспілкуємось про 90-і у парадигмі Транзитної доби - саме цим терміном історики сьогодні окреслюють перехідну добу від авторитаризму до демокраї у Центральній та Східній Європі. З‘ясуємо, чи можливо створити універсальний наратив про дев‘яності в Україні, хто і що формує пам‘ять про цю епоху. Учасників події очікує спілкування зі свідками подій - людьми, які брали участь у становленні громадянського суспільства в Україні.

Дата: 25 листопада 16.00
Місце: Національний військово-історичний музей України
Зареєструватись: https://forms.gle/DvC9eMELJeDxfLbT8

Вхід вільний за умови попередньої реєстрації та наявності у гостей заходу чинного сертифікату про щеплення від COVID-19, документу, що підтверджує вакцинацію однією чи двома дозами вакцини, ПЛР-тест, зроблений не пізніше ніж за 72 години до візиту або сертифікату про одужання.

Слідкуйте за подією у Фейсбуці - вже скоро розповімо, як можна буде виграти приз, прийшовши на захід, а також про наших спікерів-свідків подій! Побачимось з усіма, хто засумував за офлайном! Open / Comment

2021-11-19 11:00:27 ​​Кажуть, що новини живуть 1 день, але як на нашу думку, то зважаючи на те, про що йде мова. Тим паче, коли йдеться не про одномоментну акцію, а про системну політику. Росії.

Історія з поверненням скіфського золота звернула увагу на ситуацію зі збереженням нашої культурної спадщини в більш широкому контексті. Ось, у серпні-вересні цього року був черговий виток уваги до цієї теми. ЮНЕСКО опублікувала у вересні доповідь щодо збереження культурної спадщини на окупованому Росією півострові Крим. У доповіді вказано на проблеми міжетнічного характеру в Криму, неякісні реставраційні роботи на території пам'яток національного значення, незаконні археологічні розкопки. За місяць до цієї новини стало відомо, що Офіс генпрокурора надіслав до Міжнародного кримінального суду у Гаазі доповідь, в якій йшлося про привласлення Росією українських культурних пам'яток, руйнування об’єктів культурної спадщини і т.д. Ще в 2019 р. ЗМІ писали про ненаукову реставрацію ханського палацу у Бахчисараї, яка зашкодила комплексу.

Безумовно, дуже добре, що новини про стан культурної спадщини на окупованому півострові моніторяться - і ЮНЕСКО, і українськими правоохоронними органами. Було б не зле, якби була більшою увага українських ЗМІ до цього питання, і не лише в контексті окупованих територій, а й тих 93%, що під контролем нашого уряду. В ковідний період бачимо, що цікавості до української культурної спадщини побільшало.

І ще є дещо, про що більше відомо у вузьких археологічно-музейних колах. Справа в тому, що Росія вкладає значні кошти в археологічні розкопки на території Криму, у видання результатів праць на їх основі. Звісно, де-юре такі розкопки протиправні, але місцеві науковці і російські археологи (хай як незручно про це говорити) мають певний профіт від цього і активно друкують свої дослідження. В той же час наші археологи стикаються зі значною кількістю складнощів, бюрократичних перепон, нестачею грошей на розкопки та друк їх результатів, а у мережі - з дурним стереотипом, що в їх звітах лише нікому не цікаві черепки. Відчувається брак не лише коштів, системності в справі охорони культурної спадщини, а й законодавчої бази. І неясно, коли щось зміниться на краще.

Дуже добре, що науковці нині більше публікують різні цікавинки у фб і діляться інформацією із журналістами, тобто принаймні є поліпшення стану справ на низовому рівні. Чим більше таких матеріалів, тим менше стереотипів у головах наших людей. В міру своїх скромних можливостей також публікуватимемо такі історії з лінками на авторів знахідок або на установи, що ведуть такі розкопки. І, звісно ж, новини, що стосуються стану нашої архітектурної спадщини.

На фото до цього посту - ханський палац у Бахчисараї. Open / Comment

2021-11-17 18:01:01 У лютому 2019-о, серед чудових полотен в Херсонському художньому можна було спостерігати ОТАКЕ. Будівля міської ради, пам'ятка архітектури, потребувала дороговартісного ремонту експозиційних залів (фасад виглядав чудово). Нещодавно частину коштів таки знайшли, зокрема відремонтували частину холу зі сходами. Завдяки цьому музей отримав ще одну статтю прибутків - там тепер наречені роблять весільні фотосесії

Кілька місяців тому програму "Велика реставрація" розширили на пам'ятки місцевого значення. Херсонський художній подав заявку і отримав кошти на решту робіт. Зараз співробітники музею ховають цінні полотна у фонди, оскільки 70% площі буде перекрито у зв'язку з реставрацією. Кхм, ми прекрасно розуміємо, що це все на кошти платників податків (у т.ч. на ті, які сплачують адміни цієї сторінки), але серед суцільного негативу такі новини дуже приємні. Open / Comment

2021-11-17 11:00:27 @the_rock_spectrum - андеграунд і трохи мейнстріму. Зарубіжний рок маловідомих гуртів та вже давно культових особистостей.

Робимо огляди на всі новинки української музики, та пишемо про світовий рок.

Якщо ти прихильник важкої музики і любиш рок, тоді хутко приєднуйся до нас! Ми чекаємо на тебе!

https://t.me/the_rock_spectrum Open / Comment

2021-11-15 18:50:07 ​​Уявіть, що ви зранку виходите з квартири і бачите на дверях такий от «подарунок»… Цей залишили для Дмитра Перова - відомого київського пам‘яткоохоронця-активіста

Дмитро пише матеріали про свавілля забудовників у Києві, виступає проти них у численних судових процесах, моніторить стан закинутих історичних пам‘яток, які знаходяться під загрозою руйнування. Ніж у дверях і дві гвоздички - це «привіт» не тільки Дмитру, а і усім, кому не байдуже на долю культурної та історичної спадщини Києва. Щоб краще не рипались. Бо хто зна, що станеться з вами. Чи з вашими рідними. Можне наступного разу під дверима залишать розтяжку з гранатою.

Ми неодноразово писали про «війну за спадщину». І додати тут немає чого - це справжній бій, жертвами якого були будівлі, а тепер можуть стати люди. Зброя проти мафії забудовників тут є очевидна - триматись купи і показати, що усіх залякати не вдасться, і більше говорити про це, постити на свої сторінки і усі ресурси. Щоб усі знали про наскрізь прогнивше київське господарство, яке відбирає у громадян право на місто заради нечисельних чиновників та девелоперів, які зароблять великі гроші. Шерьте інфо про цю ганьбу. Дмитро має розуміти, що в нього тисячі однодумців. Open / Comment

2021-11-15 12:40:44 ​​Цього року, 17 вересня в Україні відзначали 120-річчя з дня народження відомого українського художника Миколи Глущенка. Знаючи про те, що в Херсонському художньому буде проводитись ціла тематична виставка його творів, ми вирішили утриматись від публікації під дату, аби пізніше зробити більш повну вибірку для нашого інстаграму!

Увага до постаті саме цього митця невипадкова. Микола Глущенко має карколомну біографію, в якій присутні дружба з українськими емігрантами, захоплення творчістю французьких імпресіоністів та експресіоністів, мистецькі тусовки, хуліганські витівки на виставці Пікассо, нудистські пляжі, любов до шовкових сорочок, персональні /участь в групових виставках у цілій низці європейських країн, в США та Японії, і водночас...

агентурна діяльність на користь СРСР, історія з передачею до Москви таємних креслень німецької військової техніки, телеграма про плани Німеччини почати війну проти СРСР задовго до хрестоматійної радіограми Р. Зорге, таємничо зниклий альбом з акварелями Гітлера, претензії до українських митців-шістдесятників та їх "не зовсім правильної" творчості, доноси на сусідів єврейського походження...
Обидва списки ще можна продовжувати. Попри, здавалося б, ненудне життя і непогані перспективи в Парижі, митець рвався на батьківщину. Його повернення сталось тоді, коли вже почалось цькування бойчукістів. Колишнього білогвардійця репресії не зачепили, оскільки він вважався дуже цінним агентурним кадром. І, судячи з другого переліку, неспроста.

Життя художника в СРСР не завше можна було описати такими динамічними яскравими мазками, які притаманні багатьом його картинам. У його біографії чимало суперечливих сторінок - помітний весь його скепсис до того, що відбувається в українському мистецькому середовищі у повоєнні десятиліття, але водночас він лишав чимало колючих і не обгрунтованих шпильок на адресу українських шістдесятників і радянських дисидентів. Складно відповісти, наскільки його критика молодших колег, та тих, хто постраждав через надмір авангардну творчість (чи просто власну чесність) була щирою. Тим паче, 60-і стали часом його нового розквіту як художника - його пейзажам у цей час притаманне просто таки шаленство кольорів, здавалося б, контрастних і непоєднуваних.

Микола Глущенко лишається одним з кращих українських пейзажистів, а до того ж відомий, як неймовірно продуктивний художник. За підрахунками мистецтвознавців, за життя він створив 10 тис. творів. Деякі з них втрачені чи загублені.

Сьогодні ж у тг ми, по-перше, лишимо лінк на чудову статтю Анни Олійник Митці і КГБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка, а ще мистецтвозначий матеріал про митця на сторінці тепер вже національного Одеського художнього, де відбувалась виставка його творів.

На ілюстрації до цього посту картина М. Глущенка "Дуб". Полотно, олія, 1970 р. Фото було зроблене в жовтні 2018 р., у київській галереї L'Art Gallery. Картина була виставлена на продаж, її ціна склала 1 174 500 грн. Схоже, нині вона є окрасою якоїсь приватної колекції. Open / Comment

2021-11-14 23:43:00 Реновація - штука не проста. Мало дати старій будівлі чи об'єкту нове життя. Важливо врахувати базове призначення, функцію для громади, актуальні соціальні та культурні контексти. Ukrainer нещодавно зробив кілька сюжетів про те, як в Україні дають друге життя міським просторам.

Будівлю колишньої земської управи у Дніпрі, яку покинули військові, хотіли зносити, але у 2018 році передали Центру сучасної культури. Сьогодні в Центрі є кілька постійних резидентів: громадська ініціатива «Довга стежка», організації «Артсвіт» та Ksi Prostir, а також Альянс Франсез та Чеський центр, що доповнюють DCCC міжнародними зв’язками і допомагають з інтеграцією в європейський культурний простір. У 2019 році організатори встигли провести міжнародну резиденцію, тут відбувалася частина Dnipro GogolFest 2020 й велика виставка з Британською радою, яку робили разом з галереєю «Артсвіт», а навесні 2021 року в Центрі відбувся великий фестиваль «House of Europe Festival». Про те, як з пошкодженої будівлі зробили важливий культурний центр, дивіться тут.

Завод "Електровимірювач" у Житомирі мав розділити долю інших подібних підприємств - на його руїнах могли постати житлові комплекси чи торгові центри. Але зараз велика команда працює над створенням інвестиційного парку. Сьогодні «Електровимірювач» випускає електровимірювальні пристрої, навчальні набори для студентів вишів, шкільне обладнання для STEAM-лабораторій і кабінетів природничих наук, яке, до речі, теж експортують за кордон (зокрема в США). Серед іншого тут можна виготовити прототип свого продукту, взяти участь у кількаденній резиденції для роботи з електронною музикою, попрацювати за верстатом з різними типами матеріалів, знайти нове застосування застарілим деталям і приладам, створити крафтові аксесуари. Про те, як "Елекровимірювач" починає жити новим життям, не втрачаючи історичних коренів - у цьому відео.

У 2020 році харківські підприємці викупили квартири видатних культурних діячів - мовознавця Юрія Шевельова та письменника-фантаста Петра Лісового. Помешкання могли перетворитись на заурядне житло, але зараз починають функціонувати як культурні резиденції - тут вже шукали натхнення для творчості відомі письменники та науковці, проходили квартирники. Як забуті квартири стали новими осередками мистецького життя - дивіться тут.

Палац культури імені Гната Хоткевича був заурядною культурною інституцією, розташованою у депресивному районі Підзамче. Нещодавно команда комплексу повністю переосмислила стратегію його функціонування - тепер тут створюють сучасний мистецький центр, не забуваючи про ідентичність Палацу. У що може перетворитись допотопна концертна зала у вашому місті за наявності натхнення і наполегливості - говориться тут.

На наш погляд, це важливий проєкт - успішні приклади ревіталізації стимулюють не опускати руки культурних менеджерів, а продовжувати працювати над системними змінами. Open / Comment