Legio Historica

2022-01-15 20:03:07 Ми помітили, що в більшості українських міст важко знайти притомну, одночасно фахову і науково-популярну працю про його історію. Колективи кафедр у вишах, краєзнавчі музеї, ентузіасти-краєзнавці не завжди готові впоратись з цим завданням. У Києві цю роль на себе взяли лише двоє - Семен Широчин і Олександр Михайлик. Прямо зараз вони готують епічне завершення свого багатотомника про історію міських переферій і потребують вашої допомоги!

Київське Лівобережжя - край, де Троєщина, Русанівка і десятки інших легендарних місць - часто випадає з наративу міста. Семен і Олександр підготували трьохтомник про усі переферії Лівого берега та збирають кошти на його видання за допомогою краутфандингу. Якщо проєкт збере необхідну кількість коштів на сайті «Велика ідея», то фонд «Відродження» докине ще стільки ж і унікальному трьохтомнику бути. Закликаємо перейти за посиланням https://biggggidea.com/project/vidannya-troh-knig-pro-livoberezhzhya-kieva/ і підтримати проєкт «Невідоме Лівобережжя». Внески починаються зі 100 грн і за кожен з них ви отримаєте приємний сюрприз!

Не зволікайте! Зібрано менше третини коштів а до завершення краутфандингу - трохи більше 40 днів. Підтримайте справді якісний історичний продукт! Open / Comment

2022-01-14 19:40:09 ​​Рушійною силою початкового етапу Української революції була Українська Центральна Рада. Та попри те, що вона майже повністю складалася з соціалістів, багатьох українських радикальних соціалістів того часу вона не влаштовувала. У першу чергу — через поміркованість Центрально Ради та відмову від радикальних соціальних перетворень.

Цим у результаті скористалися більшовики. Радикальним соціалістам в Україні імпонувала їх риторика. Популістичні гасла на кшталт «землю — селянам, фабрики — робітникам» знаходили відгук в українському суспільстві.

Водночас багато радикальних соціалістів були прихильниками ідеї української державної самостійності і тому насторожено ставилися до національної політики російських більшовиків. Мова йде про український націонал-комуністів. Нове відео про них від #Світлотінь за посиланням

Open / Comment

2022-01-13 21:38:59 ​​Сьогодні, коли багато хто куштує святкову кутю, ми підготували невеличкий дайджест археологічних новин та цікавинок, які останніми днями потрапили в поле зору нашої команди. Йтиметься про дослідження в 4 різних країнах. Отож, почнемо!

З 2009 року тривають дослідження пам'ятки бронзового віку поблизу міста Чешме у Туреччині. Їх проводять науковці з університету Анкари. За цей час були знайдені залишки оборонних споруд міста, фрагменти кераміки, мушлі та багато вулканічного попелу. Місто, що знаходилось тут 3600 років тому, постраждало під час виверження вулкану на острові Тера (нині - Санторіні). Воно що спричинило цунамі, жертвами якого стали орієнтовно 35 тис. чол. Вважається, що ця природна катастрофа є однією з найстрашніших в історії людства. При цьому відомо про неї дуже мало, адже хвилі буквально забирали все з собою. У Чешме археологи виявили скелети молодого хлопця та собаки, і це чи не перші виявлені жертви, попри те, що дослідження наслідків катастрофи тривають з 19 ст.. Детальніше про це - у статті з National Geographic.

Китайські археологи віднайшли комплекс гробниць часів династії Шан, якому більше 3 тис. років., неподалік стародавньої столиці Іньсю. У давнину ці поховання представників тодішньої китайської еліти пограбували (що й не дивно, з огляду на наявність золота в оздобленні збруї), та на щастя грабіжники віднайшли далеко не всі захоронення. Бронзова пластика, кераміка, фрагменти одягу, стрічки з мушлями, унікальний зразок давньої епіграфіки - далеко не повний перелік усього цікавого. Детальніше про це - у статті з CNN.

Ще трохи пам'яток Бронзового віку, але тепер - з польських досліджень на території Оману (!). Не дивуйтесь, поляки ще у 80-х активно їздили на розкопки в арабські країни, і ще в 60-х організовували конференції з історії Польщі у Парижі (!). Так от, науковці з Варшавського університету вели дослідження поблизу оманського села Айн-Бані-Сайда, і віднайшли дошку для настільної гри. Поселення знаходилось свого часу на великому торговому шляху. Як виявилось, на цьому місці знаходились оборонні укріплення, а ще займались обробкою міді. На хвилиночку, дослідження в селі в оманських горах велось в рамках університетського (!) дослідницького проєкту, присвяченого дослідженню поселень у горах північного Оману часів Епохи бронзи та Залізного віку. Детальніше з фото - на Heritage daily.

Ну і насамкінець трохи курйозних новин. В іспанській Астурії, в печері Ла-Куеста борсук знайшов... скарб монет пізньоримського часу. Тварина ймовірно просто рила нору, і таким чином "викинула" наверх 90 монет. Місцевий житель, побачивши результати таких "розкопок", повідомив про знахідку археологам, а ті організували термінові дослідження нововиявленої пам'ятки. Всього археологи знайшли 209 монет часів 2-4 ст. н.е. В той час на Іберійський півострів здійснювали набіги варвари, тож ймовірно хтось з місцевих заховав цінне до кращих часів. Науковці сподіваються, що подальші дослідження цієї печери дозволять дізнатись більше про історію Іспанії тих часів, зокрема про витоки появи варварських держав. Більше деталей - у тематичній публікації на СNN.

На ілюстрації до посту - дошка для гри "Пси і шакали" або "58 лунок". Подібні знахідки одиничні, доти такі дошки знаходили на території Індії та давньої Месопотамії. Насамкінець додамо, що в Польщі працюють 10 тис. археологів. Це показник того, наскільки державі цікава її спадщина та те, щоб Польща була помітною у сфері наукових досліджень. Open / Comment

2022-01-11 11:07:04 Перший документальний фільм від LEGIO: хто такі "чорні копачі" і як вони знищують українську історію.

Кожного року в теплу пору десятки тисяч людей беруть в руки металодетектори та йдуть шукати історичні «скарби». У цих людей різна мета - хтось сприймає це як хобі а-ля рибалка, хтось формує власні колекції, дехто хоче розбагатіти, а хтось виконує замовлення великих колекціонерів. Їх об’єднує одне - усі вони в різних об’ємах знищують українську історію. Це не перебільшення, адже більшість зареєстрованих археологічних пам’яток постраждали від діяльності «шукачів скарбів», а знайдені артефакти продаються на аукціонах.

Попри величезні втрати та заборону на пошук археологічних об’єктів - суспільство симпатизує «копачам», правоохоронні органи ігнорують виклики та заяви археологів, колекціонери хизуються своїми археологічними знахідками, а медіа переважно або ігнорує це явище, або висвітлює грабіжників в позитивному ключі.

Щоб глибше розібратись з масштабами та наслідками від діяльності чорних копачів, ми вирішили зняти документальний фільм на цю тему та поспілкувались з археологами і пам’яткоохоронцями, які не раз ставали свідками грабунку археологічних пам’яток.

Дивитись за посиланням:

Open / Comment

2022-01-09 22:21:47 ​​Чималеньке українське село Карів Червоноградського району Львівської області могло б бути просто ординарним галицьким населеним пунктом. Але відносно нещодавно карівські цікавинки обговорювали науковці на конференції у Берліні... Але про все по порядку.

У 2017 р. місцеві краєзнавці випадково виявили давні металеві артефакти. Якими були обставини їх виявлення, не уточнюється, але ймовірно йшлося про сільгоспроботи у полі поблизу села (так видається з фото). Знайдені старожитності вони віднесли до музею у Винниках, де, до речі, завдяки УКФ з'явилась сучасна археологічна експозиція. Знахідками, що потрапили до зібрання музею смт поблизу Львова зацікавились і науковці з ЛНУ імені І. Франка, тож було вирішено організувати спільні археологічні дослідження нововиявленої пам'ятки.

Як виявилось, знайдені артефакти були частиною інвентарю з поховання заможного чоловіка, датованого ІІІ ст. н.е.. Поховання є пам'яткою вельбарської археологічної культури, тобто покійний мав готське походження. Доти вважалось, що цей регіон не входив до готського ареалу. Археологи ж припускають, що переселенці з'явились тут у зв'язку з Маркоманськими війнами (166-180 рр.). Згодом дослідники відкрили ще дві споруди з цього поселення.

До непересічних знахідок з Карова належать цікаві зразки пастового скла (кубки, половинка грального жетона), фібула, уламки рогового гребеня, меч. Унікальним є бронзовий казан з атташами (різьбленими накладками) у вигляді чоловічих фігур, яких доти в науковій літературі були відомо лише 2.

Українські науковці впровадили результати своїх досліджень у науковий обіг та обговорювали їх з німецькими колегами. До розкопок у Карові долучились колеги з університету в польському Жешуві, підтримку їм, звісно ж, надає Львівська обласна державна адміністрація.

На ілюстрації до посту - реставровані скляні кубки з Карова. На ті часи - дуже дорога та престижна річ. Таке скло вкрай крихке, його складно реставрувати. Open / Comment

2022-01-06 14:27:43 ​​6 січня - день, коли чимало українців мають різдвяний настрій:) З нагоди свята публікуємо ось такий малюнок, мінімалістичну святкову листівку авторства Катерини Кричевської-Росандіч. Цей малюнок Катерина створила у 1946-47 рр., гуашевими фарбами. Мисткиня відома як авторка пейзажів, полюбляла акварельні фарби. Працювала ілюстраторкою, створювала ескізи обкладинок книжок.

Еміграція дала Кричевським те, чого їм не вистачало на батьківщині - свободу творчості. Катерина виїхала з батьками на Захід у часи ІІ Світової війни, коли була ще підлітком, а повернулась через півстоліття - статечною художницею. Родинний архів, свої твори й батькові, вона подарувала низці українських музеїв. Серед них є Полтавський краєзнавчий, розкішним сецесійним оздобленням якого займався дідусь мисткині, Василь Кричевський-старший. Наше фото - з експозиції київського Музею діаспори, який є власником родинного архіву Кричевських. Один з батькових ескізів, подарованих Катериною музею, ми нещодавно публікували в нашому інстаграмі. Open / Comment

2022-01-05 17:25:03 ​​Час від часу у фб з'являються сумні новини про руйнування (умисне чи ні) різних архітектурних пам'яток. Не завжди цьому можна зарадити чи якось протидіяти, якщо статус будівлі неясний, а якщо немає коштів - тим паче.

Наш Мінкульт зробив крок до поліпшення ситуації в цій сфері. Зараз триває копіткий процес цифровізації державних реєстрів охорони пам'яток. Досі вони були паперовими, і подекуди не оновлювались чи велись безладно. Новий електронний реєстр пам'яток буде публічним, синхронізуватиметься з іншими реєстрами, геокадастром.

Окрім зменшення кількості паперів, після появи такого реєстру буде складніше чинити протиправні дії щодо пам'яток. Схоже на те, що коли цей реєстр таки з'явиться, вже не треба буде витрачати купу часу на пошук доказів наявності статусу пам'ятки архітектури. На хвилиночку, планується внести дані про 120 тис. об'єктів нерухомої спадщини! Тепер важливо, аби цю роботу не кинули на півдорозі, а також внесли відповідні зміни в існуюче профільне законодавство.

Ілюстративне фото зроблене у вересні 2020 р. в Харкові, перед початком Фестивалю конструктивізму, в організації якого брали участь наші координатори. Open / Comment

2022-01-05 00:05:18 До відбірної крінжатіни залишилось…3…2… Open / Comment

2022-01-03 21:00:05 ​​Ну а поки наші юристи, політики, історики та правозахисники дискутують, чи можна якось зарадити ситуації, в якій опинилися Юрій Дмитрієв та закритий "Меморіал", наш Мінкульт погодив передання контори кладовища на Сирці приватному меморіалу в Бабиному Яру. Нагадаємо, що поки українські історики створювали проєкти державного музею та меморіального парку, в цій пам'ятці архітектури тривали ремонтні роботи. Звісно ж, їх оплачувала держава.

Днями очільник приватного меморіалу, Максим Яковер радісно заявив, що будівлю будуть змінювати за індивідуальним проєктом, для цього укладуть угоду із закордонним архітектурним бюро. Наміри та проєкт музею, який вони там хочуть створити, начебто благі. Але направду кажучи, є вже певна пересторога до всього, чим ця компанія займається на російські кошти. Тим паче, після історії з упоротим українофобом, який очолив тамтешнє ЗМІ, з яким не схотіла мати справу команда журналістів і дружно звільнилась попри зп, вищі за ринкові.

Насамкінець, до цієї короткої новини, хочеться ще дещо додати. Бабин Яр давним-давно перестав бути територією забуття. Знаменитий пам'ятник "Менора" у вигляді свічника з'явився там ще на початку 90-х. Взагалі нині в парку ціла низка монументів в пам'ять про загиблих - є також пам'ятник ромам, поетесі Олені Телізі та ін.. Безумовно, цього недостатньо. Але пані Тапановій, котра не має ніякої гуманітарної освіти і працює у сфері фінансів, не варто висловлюватись подібним чином.

Пам'ятник загиблим ромам у Бабиному Яру, створений у вигляді кибитки. Open / Comment

2022-01-03 11:00:11 ​​Гортаючи наш канал, ви побачите, що більшість наших постів стосуються української історії, та знань про неї. Російські теми ми не чіпаємо, тому що триває війна і взагалі, своїх проблем достатньо, та й треба мати свій порядок денний. Але вирішили зробити невеликий пост про події буквального минулого тижня.

Справа в тому, що днями в Росії заборонили неурядову організацію "Меморіал", члени якої вели освітню, наукову та пошукову роботу, у т.ч. завдяки донорським коштам, частково закордонним. Останнє дало можливість назвати "Меморіал" "іноземним агентом" і стало ще однією причиною цькування причетних до цієї ГО. Тут варто зазначити, що ця історія триває вже не один рік - так, Юрія Дмитрієва, очільника карельської філії "Меморіалу" вже кілька років тримають у в'язниці за сфабрикованим звинуваченням. Цей чоловік, непрофесійний історик та фанат-пошуковець, віднайшов Сандармох - те саме урочище, де були розстріляні зірки українського авангарду Лесь Курбас, Валер'ян Поліщук та Микола Куліш.

Попри те, що діти та онуки не відповідальні за злочини, які колись вчинили їх рідні, вони хочуть продовжити це масове забуття і замовчування такої проблеми. Саме тому нащадки катів підняли в публічному просторі сусідньої країни питання про необхідність не публікувати ці історії та імена вбивць невинних. Тому що їм некомфортно. Незручно. Бо вважають, що мета виправдовує засоби. От тільки біда - люди, що захищають таку систему, теж можуть потрапити в її жорна. А врятувати їх буде нікому, вони про це не думають. Непроговорені суспільні травми приречені на повторення, і це відбувається, у т.ч. на 7% території України, які непідконтрольні нашому уряду.

Зрештою, хіба можна говорити про нормальну історичну пам'ять в країні, де вшанування пам'яті жертв ІІ Світової асоціюється з карнавальними дійствами та "победобесием". Нинішня Росія завзято косплеїть СРСР часів Брежнєва - можливо тому, що представники тамтешньої владної верхівки саме в часи цього генсека отримали свої партквитки. Усвідомлення того, що показне благополуччя цього періоду було зумовлене гарними цінами на експортну сировину та роботою паперових фабрик з друку банкнот і облігацій держзайму, звісно ж, немає. Принаймні в більшої частини населення - точно.

Нам лишається (в цьому аспекті) хіба що цікавитись своєю історією, не боятись говорити про складне і вчитись критично мислити, та вчасно прощатись з ілюзіями. А ще насамкінець радимо витратити трохи часу на вже архівну статтю про Юрія Дмитрієва. Лінк на цей матеріал, колючий і складний за змістом, лишили адміни фб-сторінки видання Reporters, а ми ділимось ним з вами. Open / Comment