Get Mystery Box with random crypto!

Legio Historica

Logo of telegram channel legio_historica — Legio Historica L
Logo of telegram channel legio_historica — Legio Historica
Channel address: @legio_historica
Categories: Education
Language: English
Country: Ukraine
Subscribers: 1.45K
Description from channel

Legio Historica - у перших рядах популяризації історії!
✔Facebook - https://www.facebook.com/legiohistorica/
✔Наші відео https://youtube.com/channel/UC4ZGGy5AQ52X0zOchNBK-iA
✔Зворотній зв'язок - @legiohistorica_bot

Ratings & Reviews

3.00

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

1

1 stars

0


The latest Messages 8

2022-02-12 19:28:13 ​​Поки наші подкасти на паузі, порекомендуємо непогану історичну новинку. Мова про "Євродонбас. Німецька спадщина", створений колективом авторів, за партнерської підтримки генконсульства ФРН в Дніпрі та Укрправди. Зокрема в проєкті взяли участь професорка, історик Лариса Якубова та релігієзнавець, к.і.н. Ігор Козловський.

У першому випуску саме йдеться про те, як німці почали освоювати Донбас. Складно собі уявити, але колись цей регіон був аграрним, і мабуть найбільш проєвропейським регіоном України! До того ж, німецькі поселенці були освіченими, прекрасно ладнали з представниками інших етнічних груп і навіть турбувались про їх освіту. Не кажучи вже про те, що їх господарства були зразково-показовими.

Наша команда має інтерес до локальних досліджень, і ми вважаємо, що такі подкасти сприяють розкриттю маловідомих сторінок історії України. До того ж, позбавлятись стереотипів корисно.

Інформаційний пост, усі деталі про проєкт та лінки на сервіси, де вже вийшов перший випуск, дивіться за посиланням.
108 viewsedited  16:28
Open / Comment
2022-02-10 11:00:39 ​​У грудні в одному з наших постів ми згадували про ненаукову реставрацію ханського палацу в Бахчисараї, що почалась у 2017 р.. Днями в мережу потрапили промовисті фото її наслідків. Ось це опублікувала в своєму твіттері замміністра закордонних справ Еміне Джаппарова. Омбудсмен Людмила Денісова зазначила, що таке ставлення до культурної спадщини ТОТ АР Крим є грубим порушенням міжнародного права.

Принагідно лишимо також лінк на архівну новину про те, як у старовинному комплексі з'явились сучасна черепиця і бетон. Цікаво, які відкати має окупаційна адміністрація півострова під час таких "реставрацій". І головне - чи зможе Україна подати до суду...
339 views08:00
Open / Comment
2022-02-08 19:39:38 ​​ Сьогодні хочемо поділитись лінком на публікацію про не надто відому медійно сторінку історії нашої архітектурної спадщини. Йдеться про римо-католицькі храми Галичини, деяка кількість з них стоїть пусткою вже не одне десятиліття, а остання меса в них відбулась в далекому 1946-у... Рятуючи свої життя, тамтешні поляки та ксьондзи емігрували в ті ж роки, коли тривала акція "Вісла".

Покинуті храми радянська влада нерідко перетворювала на клуби, спортзали, сховища та навіть склади отрутохімікатів. Останнє стало для цих будівель фатальним - навіть після вивезення залишків міндобрив там неможливо знаходитись. Дмитро Полюхович зробив вибірку фото й матеріалів про покинуті храми Галичини, лінк на яку лишаємо.

Нині ж навіть не зрозуміло, в яких храмів є перспективи відновлення. До прикладу, на Волині, де зростає популярність ПЦУ, теоретично можливо відновити котрийсь костел, та освятити його заново. Але на Галичині більшість вірян складають греко-католики, що вже мають свої храми.

До цього додалась проблема байдужості місцевої влади до святинь, яка спровокувала демонтаж скульптурних деталей та їх потрапляння у руки приватних колекціонерів. Зараз другі переводять стрілки на перших, зазначаючи, що завдяки їм скарби лишились в Україні, а не були вивезені закордон. Враховуючи те, що до нашої архітектурної спадщини є діло в невеликого кола дослідників та ентузіастів, а будівлі не мають не те що відповідної охорони, а подекуди й навіть даху, сперечатись з колекціонерами складно.

Свого часу завдяки неймовірно скромному в побуті очільнику Львівської національної галереї Борису Возницькому була зібрана розкішна колекція сакрального мистецтва, що тепер є музейною збіркою. Цікаво й те, який % був введений в науковий обіг, і чи можливо подібне з тими пам'ятками, що вже потрапили у руки колекціонерів. І чи зацікавлена держава в таких дослідженнях і промоції цієї частини нашої спадщини. Поки ж видається, що певний інтерес є, але зростає він вкрай повільно.

Фото з костелу села Турильче, збудованого у 1870-х.
305 viewsedited  16:39
Open / Comment
2022-02-06 19:50:47 ​​ У революційному 1918 році розпочалася кар’єра режисера Дзиги Вертова (справжнє ім’я — Денис Кауфман), якому доручили знімати документальний фільм «Річниця революції».

Молодий Вертов, як і деякі інші совєтські кіномитці того часу вважали, що кінематограф має звільнитися від впливу інших мистецтв: у першу чергу театру, літератури та музики.

У 1922 році група молодих документалістів на чолі з Вертовим створили творче об’єднання під назвою «Кіноко». Вони вірили, що кінематограф майбутнього — це кінохроніка, яка фіксує реальне життя.

Саме за цими принципами у 1930 році було створено першу звукову документальну стрічку на території України «Ентузіазм: Симфонія Донбасу».

Детальніше про неї — у новому відео на каналі Світлотінь:



#світлотінь
296 views16:50
Open / Comment
2022-02-05 19:09:44 ​​До тих переваг, які принесла із собою декомунізація, належить повернення з небуття забутих імен. Або ж тих, що зазвичай були відомі невеликому колу дослідників.

Ми не аналізуватимемо зараз статистичні дані, де є фактор наявності величезної кількості Затишних, Яблуневих і всякої нейтральної всячини, а звернемось до недавньої історії з Луцька, де тиждень як з'явилась вулиця Сергія Тимошенка. Цей пан був не лише міністром шляхів УНР, а й відомим архітектором. В Луцьку нині збережені 14 пам'яток у стилі модерн, збудованих за його проєктами. Лишимо тут лінк на відео лучан про ці будівлі.

Декомунізаційні процеси сприяють і збільшенню цікавості до мікроісторичних досліджень. Новоперейменована вулиця, виявляється, цікава не лише цим фактом, а й завдяки давній забудові, цікавим архітектурним рішенням та історіям власників та орендарів садиб. Видавці, педагоги, землеміри, крамарі - хто тільки не лишив тут свій слід. Але мікроісторія тим і цікава, що відкриває нам невідомі малі світи :) Луцькі зникли у вирі воєн та депортацій, лишившись по собі сліди у вигляді планів, документів, фото та старих будівель. Цікавинки зібрав краєзнавець Богдан Ворон, а ми ділимось передруком його статті з підписниками.

P.S. це старий план вулиці, що свого часу була названа на честь художника Яна Матейка. Нинішнє перейменування символічне, оскільки Сергій Тимошенко проживав на ній - у будинку з номером 26.
272 viewsedited  16:09
Open / Comment
2022-02-03 21:56:04 ​​Зима - час, коли археологи підводять підсумки своїх досліджень, описують знахідки та будують плани на майбутні розкопки. Безумовно, завжди є фактор несподіваних знахідок на тих пам'ятках, про які раніше нічого не було відомо. Але навіть у тих старовинних містах, назви яких в усіх на слуху, віднаходять якісь цікавинки. Це дає нам можливість з інакших ракурсів поглянути на повсякдення минулих навіть не століть, а тисячоліть.

Важко нині знайти людину, яка ніколи в житті не чула про Помпеї. Старовинне античне місто, поховане під вулканічним пилом майже 2 тис. років тому, нині є відомим туристичним магнітом. Попри те, що дослідження Помпей тривають не одне століття, і за минулий рік археологи зробили там цікаві відкриття.

Дослідники витратили кілька тижнів, аби розкопати і розчистити колісницю, яку, ймовірно, використовували для весільних церемоній. Доти науковці знали лише про стайню поруч. Транспортний засіб з таким оздобленням став новинкою, адже колісниці тут знаходили й раніше, а от щось подібне - вперше.

У серпні минулого року в Помпеях відкрили бістро. Ні, не тисячолітньої давнини, а для відвідувачів археологічного парку, проте на місці того, що існувало тут два тисячоліття тому. Прилавок стародавнього бістро з фресками археологи дослідили ще у 2019 р. В місті на момент його знищення проживало 13 тис.ос., не всі мешканці були заможними, тож багато кому "заходила" вулична їжа. Із досліджень науковців відомо, що в тогочасному раціоні відвідувачів кафешки було вино з прянощами, запечений сир і равлики. Непогано, правда?:)

Ми часто маємо уявлення про минуле завдяки тому, яку пам'ять про себе лишили представники еліт. А як бути з мовчазними бідняками, яких явно було більше?.. У минулому році в Помпеях віднайшли кімнату, частину римської вілли, де проживала родина рабів. На те, що серед мешканців була дитина, вказує розмір одного з ліжок. Серед знахідок також скриня, амфори, фрагменти кінської упряжі. Аскетичність і розміри такого житла вражають.

Наостанок лишимо фото італійських археологів, які досліджують згадану кімнату. Оцініть методи роботи і трепетне ставлення до пам'ятки, де навряд чи буде щось матеріально цінне.
399 views18:56
Open / Comment
2022-02-02 17:28:41
Трішки новин про Костел св. Миколая.

Днями стало відомо, що в ньому завершився перший етап необхідних робіт. Йдеться про обстеження будівлі, протиаварійні роботи, очистку від сажі, відновлення освітлення і т.д.

Мінкульт нині співпрацює з КМДА, щоб знайти тимчасове приміщення для концертів Будинку органної та камерної музики. Серед варіантів - кінотеатр "Київ", який півроку тому позбавився скандальних орендарів. Поки що музиканти дають концерти в Будинку вчених, Андріївській церкві, Національній філармонії. Розклад тут.

Фото костелу грудневе.
477 viewsedited  14:28
Open / Comment
2022-02-01 16:55:12
Сьогодні сталась дуже сумна подія. Відійшов у засвіти скульптор Микола Головань. Відомий лучанин є автором туристичної родзинки сучасного Луцька - будинку з химерними скульптурами на вулиці Лютеранській. Цей казковий палац був творчою майстернею та будівельним майданчиком водночас.

Більше про митця можна дізнатись у його архівному інтерв'ю 2018 р.

А ще ми підготували для нашого інстаграму вибірку фото палацу-майстерні, скульптур і річечки поруч.
565 views13:55
Open / Comment
2022-01-30 22:27:21 ​​Лишивши позаду Черкащину та дрібку Полтавщини (це ми про Кременчук, звісно ж), разом з професором Александром Петцольдом ми перетнули Дніпро та опинились неподалік Катеринослава, а точніше - із західної сторони міста. З нами рубрика #ukraine1855, ну а ми нарешті на Січеславщині!

Професор приїхав до міста надвечір, коли вже сіло сонце. Першим, на що він звернув увагу, стоячи трохи на височині на передмісті, було незвичне планування тодішнього Дніпра. Молоде місто було сильно видовженим, мало порівняно з рештою відвіданих автором мало храмів. Величезне шосе, що складалось трьох доріг, які йшли одна поруч з одною, проходило через усе місто. Обабіч нього були доріжки для пішоходів, відділені від основної частини кущиками та деревами. Власне з обох боків цього шосе стояли будинки, серед них, звісно ж, були й адміністративні будівлі. Починаючись нижче згаданих схилів, на яких стояв автор, центральна вулиця Катеринослава йшла на схід в напрямку степу, дещо піднімаючись у висоту.

А. Петцольд зазначає, що Катеринослав справляє враження міста, де першопочатково планувалось щось грандіозне, але ці плани полишили. Таке враження в нього склалось неспроста. Автор щоденника додає, що місто заснував 80 років тому князь Потьомкін з ініціативи Катерини ІІ. Саме тому йому притаманна певна грандіозність, адже планувалося, що в місті буде літня резиденція імператриці. Натомість склалось інакше - Катеринослав став губернським центром, та, попри статус, мав лиш 12 тис. населення і здавався милим невеликим містечком. Економічна активність у місті була невисокою, та професору "пощастило" - він завітав сюди під час міського ярмарку, коли в місті було багато гостей, тож ледь знайшов вільне житло. Оскільки степ був зовсім поруч, йому докучала спека і пил на вулиці, та наступного дня задощило і повітря стало свіжішим.

Наступного дня А. Петцольд відвідав той таки міський ярмарок, що знаходився у східній частині міста. Найбільше його зацікавило велике різноманіття осетрових, в різних варіаціях приготування. Далі у примітках професор наводить офіційну імперську статистику щодо ярмарків в країні та вартості представлених і проданих на ярмарках товарів. Автор зазначає, що всього в імперії було 25 ярмарків, і за величиною катеринославський посідав лише 21-е місце.

Наступним пунктом призначення були парк і палац Потьомкіна. Парк професору дуже сподобався, він назвав його найкращим в імперії, якщо не брати до уваги кримський. Згаданий парк знаходився на високому кам'янистому березі Дніпра, справляв враження романтичного місця. Звідси був помітний кам'янистий острів на річці, на якому росли дерева листяних порід. А. Петцольд зазначив, що не помітив у парку чогось дуже вже незвичайного, що має стосунок до садово-паркового мистецтва, та вважає його чудовим куточком природи. Незвичним тут було хіба те, що дерева для парку були висаджені спеціально. Взагалі планувалось, що на згаданому острові постане університет, а з "материка" до нього вестиме арковий міст. Все склалось інакше... В колись пишному палаці на момент візиту автора діяв військовий госпіталь, адже тривала Кримська війна. Sic transit gloria mundi, додав професор.

На високому постаменті, на початках степу стояла бронзова скульптура - памятник Катерині ІІ. Автор додає, що він був оточений невисокими кущиками, не надто вдало висадженими, і що якби на фоні скульптури виднівся лише степ, мабуть було б краще. Загалом у місті А. Петцольда цікавив ще сад біля губернської установи, адже, як він зазначає, з огляду на специфічні природні умови та ґрунти, ним мали займатись професійні садівники. У підрядкових примітках він полишив нотатки про школи, де навчали садівництву та городництву. Кілька десятиліть така установа була у т.ч. в Катеринославі, проте була реорганізована; натомість подібний заклад, але рангом повище, продовжував діяти в Одесі. У садибі губернатора, поруч з якою знаходився цей сад, діяла виставка сільськогосподарського реманенту зі зразками вирощеної продукції, яка не справила на автора щоденника великого враження.
603 views19:27
Open / Comment
2022-01-27 23:38:39
Сьогодні в світі відзначають День пам'яті жертв Голокосту. Роковини страшних подій, як пам'ятний день, були визначені у 1996 р. Цього дня солдати радянської ЧА, а якщо точніше, І Українського фронту, визволили концтабір Аушвіц на території сучасної Польщі. Побачене шокувало спочатку військових, а потім світлини звідти - увесь світ. Всього в Аушвіці загинуло більше мільйона осіб, 90% були євреями.

Історія концтабору, однак, не скінчилась 27.01.1945 р. По закінченню війни там діяв радянський концтабір, хоч і далеко не такий масштабний. Там загинуло близько 1,5 тис. ос. Серед них - сілезькі німці, різні "вороги польського народу" і... депортовані українські лемки.

Пані, про яку йдеться на цьому камені, проживала у Веймарі. Зараз біля того будинку встановлена ось така плиточка.
359 viewsedited  20:38
Open / Comment